Струцюк, Йосип.     Коливо [Текст] : кіноповість / Й. Струцюк // Дзвін. - 2007. - № 5-6. - С. 31-62. : 2 фото. Рубрики: Художня література--Проза Анотація: У своїй кіноповісті "Коливо" автор пише про те, що головну героїню забрали в лагіря. Де пройшли молоді її літа- через 30 років вона повернулась додому уже зі своїми дітьми, але вже нікого не застала, бо всі повмирали. Тільки одна однокласниця залишилась, але те п'яниця, яка так і не змогла як слід розповісти, що тут трапилось.

Струцюк, Йосип.     Заворіть [Текст] : повість / Й. Струцюк // Дзвін. - 2008. - № 10. - С. 32-74 : портр. Рубрики: Художня література--Проза, 20 ст. Анотація: Автор представив свою повість "Заворіть".

Ковальчук, Марина.     Течемо, як вода [Текст] : [поезії] / М. Ковальчук ; авт.передм. Й. Струцюк // Дзвін. - 2009. - № 1. - С. 23-25 : фото. - Зміст: "Хто вони в біса такі, ті поети?!" ; "Від тіней лишилися повінь і спокій..." ; "Транскрипція душі в моїх очах..." ; "мамо..." ; Біль часу ; "Ми течем, як вода, і стрибаємо в пащу неба..." ; "Моє місто - це ніч голодна..." ; "Ти навчилась втрачати..." Рубрики: Художня література--Поезія--Україна, ХХІ ст. Дод.точки доступу: Струцюк, Йосип \авт.передм.\

Струцюк, Йосип.     До своїх берегів [Текст] : [Поезії] / Йосип Струцюк // Дзвін. - 2009. - № 8. - С. 131. Рубрики: Художня література--Поезія--Україна Анотація: В журналі подано вірш Йосипа Струцюка "До своїх берегів", присвячений Холмщакові Володимирові Лучукові. Дод.точки доступу: Лучук, Володимир Іванович (укр. письм. поет, пер. ; 1934-1992) \про нього\

Струцюк, Йосип Георгійович (р. н. 1934).     Під Корсунем : оповідання / Й. Г. Струцюк // Вітчизна : літературно-художній та громадсько-політичний журнал письменників України. - 2009. - № 3/4. - С. 35 . - ISSN 0131-2561 Рубрики: Українська література--Струцюк Йосип Георгійович (р. н. 1934)    Письменники українські--Струцюк Йосип Георгійович (р. н. 1934)    Літературні оповідання--Струцюк Йосип Георгійович (р. н. 1934) Анотація: Струцюк Йосип Георгійович - народився 17 липня 1934 року в селi Стрiльцi на Холмщинi (Польща). У листопадi 1944 року разом з батьками депортований до Запорiзької областi, а в 1946 роцi сiм'я Струцюкiв переїхала на Волинь у село Глинище Рожищенського району. Тут навчався у Глищенськiй початковiй, Копачiвськiй семирiчнiй, Рожищенськiй середнiй школах. Пiсля закiнчення Луцького державного педагогiчного iнституту iменi Лесi Українки (1958р.) вчителював у Бiлостоцькiй середнiй школi, обiймав посаду наукового спiвробiтника Колодяжненського краєзнавчого музею-садиби Лесi Українки i Волинського краєзнавчого музею, працював у мiсцевих газетах, редактором Волинського будинку народної творчостi, режисером народної самодiяльної кiностудiї, очолював обласну органiзацiю Всеукраїнського Товариства "Просвiта" iм. Тараса Шевченка. Нинi - керiвник органiзацiї творчої молодi "Лесин кадуб". Член Нацiональної Спiлки письменникiв з 1970 року. Лауреат лiтературно-мистецьких премiй iм. Агатангела Кримського, Богдана-Нестора Лепкого, "Благовiст". Твори перекладалися польською, бiлоруською, росiйською мовами. Ще в юнацькi роки Йосип Струцюк визначив свою земну дорогу, взявши з собою Богом дане йому обдарування. Про це в своїй автобiографiчнiй довiдцi з легкою iронiєю зокрема пише: "Поскiльки у сполонiзованiй i частково зросiйщенiй Холмщинi поетiв було не густо, а Митуса, котрий потрапив у неласку князя Данила, жив давно, та й то аж у Перемишлi, то ми з Володимиром Лучуком, який мешкав у селi Матче, що за 6 кiлометрiв вiд Стрiльцiв, домовилися писати вiршi. На противагу Станiславу Бжозовському, котрий перед нами нудьгував у рiднiй Мазярнi, ми вирiшили писати по-українському, бо саме так розмовляли нашi батьки, односельцi i майже уся схiдна Холмщина. Признаюсь, що пройнятись українською iдеєю було не трудно. Село дуже спiвоче. I все ж з-помiж сотнi пiсень видiляв особливо тi, де були такi риторичнi фразеологiзми: "Стрiлецькая слава лунає по свiту"; "Йшли стрiльцi до бою та й в Галичину"; "А ми тую червону калину пiднiмемо, а ми тую стрiлецькую славу збережемо". Я був переконаний, що то спiвають про моїх односельцiв, а вiдтак i про мiй родовiд, представники якого ходили з князем Романом за Вислу, а з його сином гордо стояли на золотоверхих Київських горах. I хоч мiй рiд з дiда-прадiда тяжко гнув спину, все ж був гордий, бо коли вiдривав од землi очi, вiдчував над рiдною церквою українське небо, а на Пречисту йшов до Холма, аби поклонитися Чудотворному образу Холмської Богоматерi. Богородиця, Спас, Молитва - де ще так набожно називали села? Мiсто Холм лiтописець нарiк "Богом дане". Але кому? Влiтку 1651 року Ян Казимир зi своїм вiйськом перед битвою молився перед iконою Пречистої Холмської Дiви i перемiг пiд Берестечком. Згодом лютий кат українського народу Стефан Чарнецький, притиснутий коалiцiєю трьох держав, вознiс тремтячi руки до Ченстоховської (нашої Белзькоi) iкони - i назавше перемiг могутнього гетьмана Богдана". Коли в 1918 роцi холмщаки поверталися з "бiженства" поляки на їх очах пiдпалювали їхнi хати. Дiд Йосипа Георгiйовича поселився з великою сiм' єю у церковнiй дзвiницi, перезимував, а весною "закопався" в землю. Батько показував синовi мiсце, де колись стояла землянка. Дiд Василь з дев'ятьма дiтьми i дружиною повернувшись з Казанi, теж не мав де жити. В Богутичах, Молодятичах почали горiти церкви. В Заборцях палили храм, але австрiйськi вояки загасили. В 1928 роцi в Павловичах зруйнували церкву. У 1938 роцi не поминули Стрiльцiв. Церковний староста намагався заступиись за святиню, але його вiдтiснили багнетами. Тим старостою був дiд Й. Струцюка Василь Вовчук. Травневої ночi I943 року горiло село Стрiльцi. Горiло першим на всю Холмщину, а всього за один рiк лише в Грубешiвському повiтi їх було спалено понад 50. Польськi бандити нiби змагалися з фашистами i не без успiху. Про це в романi "Гучва". В жовтнi 1944 року пiд важкий ритм колiс, що розхитували продiрявлений кулями товарняк, родина Струцюкiв їхала на Запорiжжя. Нацiонально свiдоме село було депортовано першим iз Холмищини. Цi подiї лягли в основу повiстi "Цвiт дикої шандри". А невдовзi його земляки втiкали вiд голоду на Волинь, втiкали в надiї повернутися на рiднi спалениська, побудувати хати й церкви. В червнi 1946 року сiм' я Струцюкiв поселилася на Волинi, де довкруж змагалися вояки УПА з енкаведистськими бандами ("Стохiд" "Коливо" та iн). Майбутнiй поет без особливого ентузiазму навчався в Копачiвськiй семирiчнiй та Рожищенськiй середнiй школах. Пiсля закiнчення Луцького педагогiчного iнституту учителював в селi Бiлостiк, де ходив стежками Йова Кондзелевича, а в Колодяжному - стежками Лесi Українки. Потiм був краєзнавчий музей i газети в Луцьку, народна самодiяльна кiностудiя в Кiверцях. Там встиг зробити до десяти стрiчок. вiдзначених на республiканських, всесоюзних i мiжнародних конкурсах. Та де не працював - всюди шугала тiнь агентури КГБ, що не було нiчим оригiнальним у тiй системi. Про початки вiршування Йосип Георгiйович згадує: "Я писав про багато що, але найбiльше про змагання воякiв УПА. Писав крадькома, нерозбiрливо, поспiхом, зрiдка наближаючись до майстерностi. Першу збiрку мене заставив видати Володимир Лучук. Це був 1965 рiк, вiдомий гонiннями на творчу iнтелiгенцiю. Зачепило й мене, але не дуже. Вiд тої пори почав задумуватись не лише над тим, як писати, а й де ховати написане. Це дало менi можливiсть зберегти якийсь доробок. Тим, що в умовах пiдозри i диктату не написав жодного доносу i не був членом злочинної органiзацiї, що зветься КПРС - горжусь, хоч розумiю, що це лише рефлекс звичайнiсiнької порядної людини Не можу не вiдзначити людей, котрi помiтили й вiдчутно допомогли менi в лiтературi. Це в першу чергу Лiна Kocтeнко, Микола Бажан, Микола Вiнграновський, Володимир Лучук. Поетiв шаную багатьох, але для мене як українця - найближчий Шевченко. Бо вiн - вождь народу. Вождь - а не пророк. Пророк не повинен би виголошувати: "Загинеш, згинеш, Україно, не буде й знаку на землi!" Це, звичайно, зажорстоко навiть для такого народу, котрий мав найганебнiших у свiтi зрадникiв i найогиднiших лакеїв. До речi, i серед нашого нещасного письменства. Бо нiхто так не обливав брудом наших нацiональних героїв, як "инженеры человеческих душ", а привселюдно покаявся тiльки один". "Творчiсть Йосипа Струцюка часто поєднує фольклорнi елементи з елементами поетичної школи, яку репрезентують найкраще Микола Вiнграновський, Iван Драч. Йосип Струцюк - митець тендiтний, мислячий пiвтонами, структури його поезiй не завжди вiдкритi навстiж, але того, хто увiйде в них, чекає справжня радiсть" - вiдмiтив Дмитро Павличко, а Михайло Стельмах так репрезентував колись творчiсть волиняка: "Справдi красне, справдi неповторне слово! Так би я коротко визначив основу поезiї Йосипа Струцюка: У його важливе дослiдницьке начало, грунтовне вивчення рiдного краю, iсторiї, пiснi, природи допомогло осягнути глибин сучасностi. Iз власною пiснею увiйшов Йосип Струцюк в українську поезiю". Щодо пiснi, то їх Й. Струцюк написав понад 200 з такими вiдомими композиторами, як А. Кос-Анатольський, А. Пашкевич, О. Бiлаш, О. Некрасов, В. Лiфанчук, М. Стефанишин, О. Сенютин та iн., видав авторський пiсенник "Ти - моє терпке пiсенне диво", а також упорядкував збiрник народних пiсень Холмщини та Пiдляшшя "Ти не згасла, зоре ясна". Наприкiнцi життєпису вiн пише: "Не менi оцiнювати свiй доробок. Але я гордий вiд того, що народився (пам'ятайте!) на українськiй землi. I коли виконують славень "Ще не вмерла України i слава, i воля" - я пошепки пророкую: "Якби хтось там не казився - не умре вже Україна!" Перейти к внешнему ресурсу:  СТРУЦЮК ЙОСИП. Під Корсунем. Оповідання Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1)

Струцюк, Йосип.     Хурда : повість [Текст] / Й. Струцюк // Київ. - 2010. - № 7-8. - С. 25-42 : портр Рубрики: Проза--Повісті--Україна, 21 століття

Струцюк, Йосип.     Щемлива фермата Ігоря Павлюка, або ж він сьогодні просто цим живе [Текст] / Йосип Струцюк // Дзвін. - 2010. - № 10. - С. 123-126. Рубрики: Письменники українські--Персналії--Україна, 20-21 ст. Анотація: Поезія Ігоря Павлюка - це не лишень поезія. Це й глибока філософія, закорінена в історію народу, котрий втратив свою незалежність і упродовж століть виборює її. Але хто ж людина без свого роду, тому автор досліджує родовід письменника. Дод.точки доступу: Павлюк, Ігор Зіновійович (укр. письм., науковець, перекладач ; 1967-) \про нього\

Струцюк, Йосип.     Чемпіон [Текст] : повість / Йосип Струцюк // Дзвін. - 2010. - № 11. - С. 65-82 Рубрики: Художня література--Проза--Україна, 21 ст.

Мартинюк, Микола.     Рецепція образу Богдана Хмельницького у творчості Йосипа Струцюка [Текст] / Микола Мартинюк // Слово і час. - 2011. - № 4. - С. 82-88. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Українська література--Образи і теми    Письменники--Персоналії--Україна, 20 ст. Анотація: У статті розкрито еволюцію сприйняття українським письменником Йосипом Струцюком цілісного образу гетьмана Богдана Хмельницького у власному поетичному і драматургачному доробку. Аналітичний матеріал доповнено фрагментами радіоінтерв'ю майстра слова, що принципово конкретизувало авторську позицію й уможливило глибше з'ясування причини внутрішнього психологічного роздвоєння його ліричного героя. Дод.точки доступу: Хмельницький, Богдан-Зіновій Михайлович (укр. військовий, політ, і держ. діяч, Гетьман Війська Запорозького, Очільник Гетьманату (1648-1657) ; 1595-1657) \про нього\; Струцюк, Йосип Георгійович (український письменник ; 1934-)

Вербич, В.     Благословенний Холмщиною. Йосипові Струцюку - 80 [Текст] / В. Вербич // Українська літературна газета. - 2014. - 18 лип. (№ 14). - С. 15 Рубрики: Письменники--Персоналії--Україна Дод.точки доступу: Струцюк, Йосип Георгійович (український письменник ; 1934-) \о нем\

Вербич, В.     Повернення Богдана Хмельницького [Текст] / В. Вербич // Слово Просвіти. - 2014. - 4-10 верес. (Ч. 35). - С. 6 Рубрики: Письменники--Персоналії--Україна    Теми і образи в літературі--Гетьмани--Богдан Хмельницький Дод.точки доступу: Струцюк, Йосип \о произв.\

Струцюк, Йосип.     На березі річки, назву якої вже не всі пам'ятають [Текст] : повість / Йосип Струцюк // Дзвін. - 2014. - № 11/12. - С. 29-46 Рубрики: Художня література--Проза--Повість--Україна

Струцюк, Йосип.     Чорний припс : роман [Текст] / Й. Струцюк // Київ. - 2015. - № 1-2. - С. 11-60 : портр Рубрики: Проза--Романи--Україна, 21 століття Анотація: "Чорний припс" - роман про цинізм партійно-комсомольської епохи.

Струцюк, Йосип.     По дорозі до Савур-могили [Текст] : роман / Йосип Струцюк // Дзвін. - 2015. - № 8. - С. 12-69 Рубрики: Художня література--Проза--Роман, 21 ст.

Струцюк, Йосип Георгійович.     Йосип Струцький: "Будьте українцями" [Текст] : [інтерв'ю з поетом, письм. Йосипом Струцюком / спілкувався Віктор Вербич] / Й. Струцюк // Слово Просвіти. - 2017. - 12-18 жовт. (№. 41). - С. 8-9 Рубрики: Персоналії--Струцюк Йосип Георгійович--Україна, 20 ст.    Українська література--20 ст. Дод.точки доступу: Струцюк, Йосип Георгійович \про нього\

Струцюк, Йосип.     Операція "Burza", або ми їх спільно винищимо [Текст] : повість кривавих літ / Йосип Струцюк // Дзвін. - 2017. - № 6. - С. 24-119 Рубрики: Художня література--Проза--Повість--Україна

Струцюк, Йосип.     Ти не згасла, зоре ясна [Текст] / Й. Струцюк // Слово Просвіти. - 2017. - 16-22 листоп. (№ 46). - С. 8, 9 Рубрики: Ікона Богоматері--Історія

Струцюк, Йосип.     За рікою, де дурманить лепеха [Текст] : [проза] / Йосип Струцюк // Літературна Україна. - 2018. - 12 лип. (№ 24). - С. 9 Рубрики: Художня література--Проза--Україна, 20-21 ст.

Струцюк, Йосип.     Під срібною ступнею місяця [Текст] : [поезії] / Йосип Струцюк // Українська літературна газета. - 2018. - 13 лип. (№ 14). - С. 7 Рубрики: Художня література--Поезії--Україна, 20-21 ст.

Струцюк, Йосип.     У пошуках слів пісні [Текст] : [проза] / Йосип Струцюк // Українська літературна газета. - 2018. - 19 жовт. (№ 21). - С. 12 Рубрики: Художня література--Проза--Україна, 20-21 ст.