Новіков, В. M.     Практико-орієнтована модель професійної освіти [Текст] / В. M. Новіков // Демографія та соціальна економіка. - 2019. - № 2. - С. 152-164 Рубрики: Професійна освіта Анотація: В умовах трансформації економіки України дефіцит кваліфікованих кадрів стає однією з головних перешкод розвитку промисловості, аграрного виробництва, будівельної галузі, соціальної інфраструктури. Передумовою економічного зростання є збереження і розвиток професійно-технічної освіти. Проблема потребує системного підходу до вирішення питань підготовки кваліфікованих працівників, у межах якого координуються законодавчі, нормативні, організаційно-управлінські, фінансові та програмнопедагогічні заходи. В Україні рішення про впровадження практико-орієнтованої (дуальної) освіти ухвалено 2018 року. За основу взято досвід навчання у Німеччині. Для напрацювання досвіду функціонування нової моделі професійної освіти необхідний певний час, проте само по собі визнання і копіювання міжнародної практики не вирішує економічних і соціальних питань підготовки кваліфікованих кадрів. Дуальна модель передбачає залучення до системи професійної освіти роботодавців як провайдерів освітніх послуг. В Україні, як і у багатьох країнах світу, упровадження дуальної моделі в такому форматі є проблематичним. Відсутня достатня нормативна база та інституціональні механізми для зацікавленості роботодавців у розвитку дуальної форми навчання як прогресивної форми здобуття освіти, що відрізняється від інших форм, застосованих у рамках практико-орієнтованої професійної освіти. У роботі дуальну освіту розглянуто як інфраструктурну державно-регіональну модель, яка забезпечує взаємодію ряду процесів: кадровий прогноз, професійну орієнтацію молоді, розробку кваліфікаційних стандартів, планування і організацію освітнього процесу і оцінку рівня освіти випускників навчальних закладів. Викладено відповідні пропозиції щодо розвитку дуальної моделі освіти. Немає відомостей про примірники (Джерело у БД не знайдене)

Новіков, В. M.     Якість освіти. PISA-2018: оцінка і потенціал підвищення [Текст] / В. M. Новіков // Демографія та соціальна економіка. - 2020. - № 2. - С. 50-70. - Бібліогр. с. 68-69 (6 назв) Рубрики: Освіта в Україні--Якість Анотація: 2018 року Україна вперше долучилась до Програми міжнародного дослідження якості освіти (Programme for International Student Assessme, PISA), яке проходить під егідою Організації економічного співробітництва та розвитку кожні три роки. Про завдання і зміст цього дослідження українське суспільство слабо проінформовано. Найбільш обізнаними є управлінці і спеціалісти освітньої галузі. Експертне товариство ще навіть не повністю усвідомило критичний аспект отриманих результатів PISA і не розпочало дис кусію з метою їх оцінки і розробки напрямів розвитку освіти. Мета статті — про аналізувати дані міжнародного дослідження PISA і визначити напрями інноваційного розвитку української системи освіти на принципах інтегративної компетенції, що передбачає застосування учнями аналітичних і комбінаторних навичок для вирішення поставлених завдань. Новизна статті полягає у виявлені основних причин незадовільної якості навчання і обґрунтуванні напрямів подальшої інституціоналізації освітньої галузі, спрямованих на удосконалення методів управління галуззю, реалізація яких сприятиме покращенню якості навчання. Методом дослідження є контент-аналіз емпіричного матеріалу з метою вивчення проблем підвищення якості освіти. Для компенсації інформаційних прогалин і деталізації актуальних питань, висвітлених у міжнародному дослідженні, проаналізовано результати моніторингу процесу навчання ук раїнських школярів, викладено пропозиції щодо формування освітніх стратегій. За середніми показниками рейтингу PISA за успішністю учнів Україна серед 79 країн посідає 37—42 позиції з читання, 41—46 з математики і 35—42 з природничих дисциплін. Результати українських школярів у всіх трьох галузях нижчі, ніж у учнів референтних країн — Польщі, Угорщини, Естонії та країн ОЕСР. Загалом українські учні від стають від школярів інших країн за рівнем функціональної грамотності майже на рік, особливо з математики. Оцінено якість освіти з деяких дисциплін у різних типах освітніх закладів, у регіональному та соціальному контекстах, проаналізовано еко но міко-інвестиційну політику держави в освіті. Розглянуто особливості інстру мен тарію досліджень, що дало змогу дійти деяких попередніх висновків щодо відпо відності порівняльних оцінок якості освіти між кранами. Для подолання розриву між Україною та країнами ОЕСР у рівнях бюджетного фінансування освіти обґрунтована доцільність удосконалення механізму міжбюджетних відносин. Ці питання не знайшли адекватного вирішення в PISA і потребують подальшого висвітлення у державних прог рамах. Запропоновано оновити освітні стандарти і компетенції, оплату праці педа гогічного персоналу, посилити мотиваційні чинники, сприяти розвитку інфраструктури й удосконаленню статистики освіти. Немає відомостей про примірники (Джерело у БД не знайдене)

Сіройч, З.     Розвиток сучасних китайських мегаполісів [Текст] / З. Сіройч, В. M. Новіков // Демографія та соціальна економіка. - 2020. - № 3. - С. 59-75 Рубрики: Мегаполіси--Китай Анотація: Стаття присвячена проблемам розвитку сучасних китайських мегаполісів. Охарактеризовано розвиток великих китайських міст у XX та XXI столітті, проаналізовано сучасні проблеми та умови їх формування у найближчому майбутньому. Мета стат ті - показати динамічний розвиток найбільших і найважливіших сучасних мегаполісів Китаю і проблеми, які виникають у зв'язку з їх розвитком. Новизна - уперше у періодичній літературі наведено характеристику розвитку мегаполісів як раціонального варіанту територіальної організації урбанізованих територій. Методичну ос нову статті складають історико-логічний та комплексний підхід, табличний і графічний методи представлення результатів дослідження. У 1980-ті рр. постали перші спеціальні економічні зони. Підвищення ролі територіального самоврядування підштовхнуло динамічний розвиток міст, зокрема, мегаполісів. Тривала концентрація населення у великих містах Китаю спричиняє їх подальше розширення та утворення великих столичних скупчень - мегалополісів. Віддаючи належне розвитку китайської економіки, слід значити, що її участь у міжнародному обміні, незважаючи на помітний прогрес, все ще занадто мала; розширення на світових ринках відбувається з низькою якістю і, як результат, з низькими цінами на китайські товари; зростання становища Китаю у світовій економіці переважно кількісне, а не якісне. Для закріплення Китаю як одного з лідерів процесу економічної глобалізації важливо забезпечити ефективне управління мегаполісами. Тому велику увагу приділено аналізу тенденцій та умовам подальшого розвитку китайських мегаполісів. Визначено, що через 20-25 років понад 1 мільярд громадян Китаю проживатимуть у мегаполісах, які перетворюватимуться у нову форму - мегалополіси. Визначено фактори, які впливатимуть на розвиток сучасних мегаполісів, та комплекс внутрішніх процесів їх подальшого розвитку (політичних, соціальних, економічних, етнічних, релігійних та екологічних), які потребують певної структуризації. Виявлено негативні риси урбанізації: зростання нерівності доходів громадян і погіршення структури народонаселення. Для подолання цих явищ корисною може бути реструктуризація регіональної економіки та заходи подолання нерівності, де перевага надаватиметься механізмам розподілу доходів залежно від якос ті праці, стимулювання соціальної відповідальності роботодавців тощо. Оцінено демографічну політику Китаю, спрямовану на поліпшення планування сім'ї. Дод.точки доступу: Новіков, В.M. Немає відомостей про примірники (Джерело у БД не знайдене)