Христова, Ганна Олександрівна.     Про позитивні зобов’язання держави в умовах збройного конфлікту та тимчасової втрати контролю над частиною своєї території [Текст] / Ганна Олександрівна Христова // Вісник Національної академії правових наук України. - 2017. - № 2. - С. 54-68. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Збройні конфлікти--Права людини--Зобов’язання держави Кл.слова (ненормовані): позитивні зобов’язання -- екстериторіальна юрисдикція -- дерогація Анотація: На підставі розгорнутого аналізу практики Європейського суду з прав людини розкривається обсяг та характер позитивних зобов’язань держави у ситуації збройних конфліктів та наслідків бойових дій. Обгрунтовується, що такі зобов’язання передусім охоплюють обов’язок планування та контролю силових операцій; захист населення від вибухонебезпечних залишків війн; обов’язок держави нести відповідальність за долю зниклих осіб; обов’язок держави вжити заходів для захисту осіб від постанців та інших незаконних воєнізованих формувань; а також широкий спектр позитивних зобов’язань щодо прав людини внутрішньо переміщених осіб. Є примірники у відділах: (28.09.2017р. - Б.ц.) (вільний)

Усманов, Юрій Ільдарович.     Проблема цільових убивств у міжнародному гуманітарному праві [Текст] / Юрій Ільдарович Усманов // Вісник Національної академії правових наук України. - 2018. - № 1. - С. 177-191. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Збройні конфлікти--Права людини--Зобов’язання держави Кл.слова (ненормовані): цільові вбивства -- цільові вбивства в МГП -- право на життя -- цільове вбивство в збройних конфліктах -- збройні конфлікти Анотація: Стаття присвячена актуальній на сьогодні темі цільових убивств під час міжнародного та неміжнародного збройних конфліктів. З’ясовано, що значне поширення протягом останнього часу таких убивств неодмінно призводить до збільшення випадків незаконного позбавлення людини права на життя. Виняткова небезпечність та недостатня нормативна врегульованість цього питання зумовлює важливість даного наукового дослідження. У статті розкривається поняття «цільове вбивство», його ознаки та умови, за яких таке вбивство може вважатися законним під час збройних конфліктів. На прикладі Ізраїлю та США проаналізовані конкретні випадки застосування цільових убивств, досліджено можливу супутню шкоду та небезпеку, що виникає під час його реалізації, розглянуто політику держав стосовно цього питання та можливі альтернативи. Зроблено висновок, що хоча цільове вбивство значно мінімізує супутню шкоду, потенційне зловживання цим методом спричинює ряд його недоліків. З метою усунення цих недоліків і захисту права на життя людей під час збройних конфліктів були сформульовані правила, якими мають керуватися держави при застосуванні цільового вбивства.

Христова, Ганна Олександрівна.     Зобов'язання держави у сфері прав людини в умовах окупації [Текст] / Ганна Олександрівна Христова // Вісник Національної академії правових наук України. - 2018. - № 1. - С. 204-218. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Збройні конфлікти--Права людини--Зобов’язання держави    Міжнародне гуманітарне право Кл.слова (ненормовані): права людини -- зобов’язання держави -- окупація -- ефективний контроль -- екстратериторіальне застосування Анотація: У статті досліджується поняття та умови військової окупації як виду міжнародного збройного конфлікту, який регулюється правом окупації, що є складовою міжнародного гуманітарного права (МГП) (Гаазького та Женевського права). Розкриваються елементи тесту «ефективного контролю», який дозволяє встановити стан окупації, а також його інтерпретація з урахуванням «теорії непрямого ефективного контролю», за якою держава-окупант може здійснювати ефективний контроль через «сурогатні» парамілітарні угруповання, якщо вони перебувають під її «загальним контролем». Доводиться, що зобов’язання держави стосовно поваги та забезпечення прав місцевого населення містяться як у праві окупації, так і у праві прав людини. Екстратериторіальна застосовність права прав людини у разі здійснення державою ефективного контролю над територією (частиною території) іншої країни підтверджена міжнародними трибуналами, моніторинговими органами ООН з прав людини, а також Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ). При цьому точна поведінка, яка вважається достатньою для виконання тих чи інших зобов’язань у галузі прав людини в ситуації військової окупації («моделі застосування»), має визначатися у світлі правового і практичного контексту, в якому функціонує окупаційна влада, з урахуванням можливості дерогацій. Обґрунтовується та демонструється на прикладах, що обсяг екстратериторіальних зобов’язань окупаційної держави залежить від типу зобов’язань (позитивні та негативні зобов’язання з прав людини), тривалості окупації (короткотермінова чи тривала окупація), а також видів прав людини (громадянські та політичні права versus економічні, соціальні та культурні права в контексті зобов’язань щодо поваги, захисту та забезпечення). Підсумовується, що застосування права прав людини до ситуації окупації забезпечує особам, які опинились на тимчасово окупованих територіях, додаткові інструменти, яких не пропонує МГП, передусім, можливість звернутися до міжнародного механізму захисту прав, зокрема до ЄСПЛ. При цьому держава, частина території якої окупована, на виконання своїх позитивних зобов’язань має всіма доступними засобами сприяти забезпеченню та захисту прав своїх громадян, які опинилися на тимчасово непідконтрольній території.