Яремко, З. М.     Економіко-інтегральні засади безпечної життєдіяльності [Електронний ресурс] / З. М. Яремко, В. В. Ващук, І. Р. Муць // Економіка та держава. - 2019. - № 4. - С. 42-47 : граф. - Бібліогр. с. 46-47 (21 назва) Рубрики: Безпека життєдіяльності--Державна політика Анотація: У статті обговорюється актуальна проблема безпечної життєдіяльності суспільства та її взаємозв'язок із суспільно-економічним розвитком країни. Взаємовідносини людини з природою, технікою та суспільством консолідовано подані у запропонованій моделі життєдіяльності, згідно з якою безпека суспільства загалом і безпека кожної людини зокрема забезпечується функціонуванням трьох систем безпеки: технічної, соціально-економічної та соціально-політичної. Ефективність функціонування будь-якої із цих систем та рівень безпеки, який вони гарантують, зумовлені їхньою досконалістю. Якщо досконалість технічної та соціально-економічної систем безпеки, головно, залежить від коштів, які вкладені у їхній розвиток та вдосконалення, то досконалість соціально-політичної системи визначається сукупністю відносин між гілками влади, суб'єктами політики, державними та недержавними соціальними інститутами і кількісно оцінити її ефективність важко. Ефективність функціонування технічної та соціально-економічної систем безпеки кількісно можна оцінити за загальним коефіцієнтом індивідуального ризику: чим менший коефіцієнт індивідуального ризику, тим ефективніше функціонує система безпеки і тим вищий рівень безпеки вона гарантує. На основі залежності коефіцієнта індивідуального ризику від коштів, які вкладають у розвиток і вдосконалення систем безпеки обгрунтовано оптимальний розподіл коштів між соціально-економічною та технічною системи безпеки. Показаний взаємозв'язок між валовим внутрішнім продуктом країни та коефіцієнтом індивідуального ризику і на його основі проаналізовано рівень безпеки в різних країнах світу. Обгрунтовані три головні умови підтримання високого рівня безпеки життєдіяльності людини в сучасних умовах, а саме: 1) встановлення оптимального співвідношення між природним та техногенним середовищами довкілля, тобто такого стану, за якого науково-виробничо-побутова діяльність людини не спричиняє незворотних змін у параметрах природного середовища; 2) вдосконалення техногенного середовища шляхом впровадження наукоємних, маловідходних технологій і зменшення його шкідливого впливу на природне середовище та людину; 3) підвищення ефективності функціонування соціально-економічної та технічної систем безпеки шляхом впровадження результатів науково-технічного прогресу та зміни соціально-економічних орієнтирів у розвитку суспільства на основі людиноцентричної ідеології. Перейти к внешнему ресурсу: З.М. Яремко та ін. Дод.точки доступу: Ващук, В.В.; Муць, І.Р.