Співак, В. М.     Політика держави в процесі формування і розвитку людського капіталу в Україні [Текст] / В. М. Співак // Держава і право : збірник наук. праць. - 2014. - Вип. 63. - С. 293-299. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Людський капітал--Державна політика--Україна Кл.слова (ненормовані): глобалізація -- людський вимір -- соціальна спрямованість -- альтернативна концепція -- економічні стратегії Анотація: Аналізуються процеси суспільно-політичних змін в умовах формування інформаційного суспільства, інноваційної економіки в Україні та світі. Розглянуто сутність, значення, теоретичні й прикладні аспекти еволюції людського капіталу, фактори впливу на його формування та механізми реалізації. Обгрунтовано роль політики держави в процесі формування та управлінні людським капіталом на національному рівні та глобальному вимірі. Немає відомостей про примірники (Джерело у БД не знайдене)

Мельник, Сергій.     Принципи військового управління: адміністративно-правовий аспект / Сергій Мельник // Підприємництво, господарство і право. - 2019. - № 7. - С. 104-107. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Військова служба--Військове управління--Правове регулювання Кл.слова (ненормовані): сектор безпеки та оборони -- національна безпека -- обороноздатність -- законність управлінської діяльність -- соціальна спрямованість -- об’єктивність -- комплексність -- системність -- гласність -- військова дисципліна Анотація: Статтю присвячено дослідженню принципів військового управління в адміністративно-правовому аспекті. Встановлено, що правові принципи військового управління дозволяють зробити діяльність його різноманітних суб’єктів більш планомірною, виваженою, чіткою й конкретною. Визначено, що серед них є такі фундаментальні принципи, як законність, об’єктивність, системність, повнота, комплексність, розумна ініціатива і гласність, у поєднанні з принципами єдиноначальності й суворої військової дисципліни. Аргументовано, що всі ці принципи прямо або опосередковано випливають з права, з окремих правових норм, а тому їх можна вважати правовими (адже принцип централізації керівництва військового управління реалізується й забезпечується виключно за допомогою правових засобів). Проаналізовано, що у військово-юридичних джерелах виділяють загальні принципи, тобто ті загальнообов’язкові й беззаперечні вимоги, якими мають керуватися всі суб’єкти управління незалежно від свого статусу, і принципи управління на рівні галузі (галузеві принципи) або на статусному рівні – інституційному, організаційному, груповому. Із найбільш загальних виділяють принципи законності управлінської діяльності, соціальної спрямованості, об’єктивності, комплексності, системності і гласності. До специфічних принципів військового управління належать принципи централізації керівництва, єдиноначальності й суворої військової дисципліни. Встановлено, що наведений перелік принципів військового управління у статті не є вичерпним, оскільки військове управління є багатогранною діяльністю і не може ними обмежитись. Підкреслено, що існують також принципи, безпосередньо пов’язані з діяльністю суб’єктів, які реалізують військове управління (вони пронизують своїм впливом повноваження вищих органів державної влади у сфері військового управління). Акцентовано увагу на тому, що в межах військового управління досить важливо забезпечити стабільність основних процесів при можливості існування відповідної динаміки, скажімо, щодо змін, пов’язаних із новими управлінськими стандартами й використанням новітніх технологій. Визнано, що принципи військового управління мають відповідати розвитку права, його системі, в тому числі й тієї її частини, що спрямована на унормування питань військового управління. Немає відомостей про примірники (Джерело у БД не знайдене)

Кропивко, М. Ф.     Позитиви і негативи аграрного устрою України [Текст] / М. Ф. Кропивко // Економіка АПК. - 2020. - № 7. - С. 6-19 : табл. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Аграрні реформи--Україна Кл.слова (ненормовані): сільське господарство -- аграрна реформа -- аграрний устрій -- агрохолдинги -- соціальна спрямованість Анотація: Мета статті - висвітлити результати аналізу організаційно-господарських трансформацій у процесі проведення аграрної реформи та привернути увагу науковців, працівників органів державної влади і суспільства до невідкладності вирішення проблеми удосконалення аграрного устрою України. Результати дослідження можуть бути використані науковцями, працівниками органів державної влади та практиками для вирішення проблеми загальнодержавного значення - удосконалення аграрного устрою України.