Головна Спрощенний режим Опис
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Картотека аналітичного опису періодичних видань- результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: <.>A=Рудницький, О. П.$<.>
Загальна кількість знайдених документів : 6
Показані документи с 1 за 6
1.


    Рудницький, О. П.
    Демографія штучно викликаної людської катастрофи: масовий голод 1932-1933 рр. в Україні [Текст] / О. П. Рудницький // Демографія та соціальна економіка. - 2015. - № 2. - С. 11-30. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Голод в Україні 1921-1923 рр.--Історія України


Знайти схожі

2.


    Левчук, Н. М.
    Втрати міського й сільського населення України внаслідок Голодомору в 1932 - 1934 рр.: нова оцінка [Текст] / Н.М. Левчук, Т.Г. Буряк , О. Воловина , О.П. Рудницький , А.Б. Ковбасюк // Український історичний журнал. - 2015. - № 4. - С. 84-113
Рубрики: Історія України--Голодомор 1932-1934 рр.--Демографія України
Анотація: Вперше проведено оцінку демографічних наслідків голодомору окремо для жителів українського міста та села, доводиться, що не лише сільські, а й міські мешканці зазнали відчутних втрат. Загальні втрати населення України за ці роки становлять 4.5 млн., у т.ч. 3.9 млн - через надсмертність і 0.6 млн - ненародженими. Втрати через надсмертність за цей період у розрахунку на 1000 нас. становлять 39.3 - у міських поселеннях та 164.5 - у сільській місцевості.


Дод.точки доступу:
Буряк, Т.Г.; Воловина, О.; Рудницький, О.П.; Ковбасюк, А.Б.

Знайти схожі

3.


    Воловина, О.
    Регіональні відмінності втрат від голоду 1932-1934 рр. в Україні [Текст] / О. Воловина, С.М. Плохій, Н.М. Левчук, О.П. Рудницький и др // Український історичний журнал. - 2017. - № 2. - С. 76-116
Рубрики: Історія України--Голодомор в Україні
Анотація: Представлено оцінку щорічних прямих втрат (втрати через надсмертність) міського і сільського населення від голоду 1932-1934 рр. у регіональному розрізі в межах радянської України. Проведено кількісний аналіз окремих показників антирадянського опогу й репресій проти селянства в 1932 р. та досліджено вплив економічних та історико-політичних факторів на прямі втрати населення в 1933 р.


Дод.точки доступу:
Плохій, С. М.; Левчук, Н.М.; Рудницький, О. П.; Ковбасюк, А. Б.; Шевчук, П. Є.

Знайти схожі

4.


    Гладун, О. М.
    Оцінка демографічних втрат кримськотатарського народу внаслідок депортації 1944 року [Текст] / О. М. Гладун, О. П. Рудницький, Н. В. Кулик // Демографія та соціальна економіка. - 2017. - № 2. - С. 11-28. - Бібліогр.: с. 25-28 (31 назва)
Рубрики: Татари кримські --Демографічна статистика
Анотація: Депортація кримськотатарського народу у травні 1944 року є одним зі злочинів сталінізму, демографічні аспекти якого є недостатньо вивченими. Як інформаційну базу для дослідження використано дані Всесоюзних переписів населення 1926, 1939, 1959 рр., матеріали державної та відомчої статистики природнього та міграційного руху населення, які зберігаються у фондах різних архівів, та наукові публікації. Для оцінювання втрат кримськотатарського народу внаслідок депортації застосовано методологію демографічної реконструкції та трендового аналізу. Робота складалася з таких етапів: корекція чисельності населення за даними переписів 1926, 1939, 1959 рр.; оцінка чисельності кримськотатарського народу за період 1927-1959 рр.; оцінка кількості депортованих кримських татар; корегування статистики природного та міграційного руху населення; побудова реальних та гіпотетичних демографічних балансів кримських татар за період 1927-1959 рр.; оцінювання демографічних втрат кримських татар унаслідок депортації. Прямі втрати кримських татар визначено як різницю між реальним числом смертей та їх гіпотетичною кількістю, яка могла б бути за відсутності насильницького переселення. У результаті дослідження встановлено, що надсмертність мала місце протягом усього періоду перебування кримськотатарської людності на спецпоселенні (1944-1956 рр.). Втрати через надсмертність оцінюються у 49,2 тис. осіб, що становлять 25,4 % чисельності станом на 18 травня 1944 р.??Непрямі демографічні втрати (втрати ненародженими або дефіцит народжень) розраховано як різницю між гіпотетичними та реальними числами народжених. Дефіцит народжень мав місце протягом 1944-1959 рр., втрати ненародженими за цей період становлять 80,3 тис. За умови відсутності депортації кількість народжених дітей за цей період була б на 62,1 % більша.


Дод.точки доступу:
Рудницький, О.П.; Кулик, Н.В.

Знайти схожі

5.


    Гладун, О. М.
    Демографічні втрати України під час першого радянського голоду 1921–1923 рр. [Текст] / О. М. Гладун, О. П. Рудницький, Н. В. Кулик // Демографія та соціальна економіка. - 2019. - № 4. - С. 11-29. - Бібліогр. с. 26-29 (41 назва)
Рубрики: Голодомори--Україна, 1921-1923 рр.
   Смертність--Україна, 1921-1923 рр.

Анотація: У першій половині ХХ століття Україна пережила три голоди. Найменш дослідженим у демографічному аспекті є голод 1921–1923 рр. Метою дослідження була оцінка демографічних втрат України у період голоду 1921–1923 рр. за причинами надсмертності, у поселенському розрізі і за статтю та віком. Представлено основні результати оцінки втрат людності УСРР унаслідок голоду 1921–1923 рр. Оцінювання втрат проведено на базі розробленої одним із авторів методології демографічної реконструкції. Перевагою цієї методології, не зважаючи на складність і трудомісткість, є те, що її використання убезпечує дослідника від суб’єктивізму, властивого обчисленням втрат людності за неповною інформацією з фрагментарних джерел. Було сформовано інформаційну базу, яка найадекватніше відновлює ряди динаміки показників чисельності, складу та руху населення за період 1920–1926рр. У ході укладання інформаційної бази оцінено якість статистичних даних та виконано відповідне коригування. Оцінювання демографічних утрат УСРР у 1921–1923 рр. здійснено у територіальних межах на дату перепису населення 1926 року. Вперше отримано оцінки втрат окремо для жителів українського міста та села за кожний рік голоду, за статтю та віковими групами. Оцінка прямих утрат (надсмертність) за весь період голоду становить 935,8 тис. осіб, із них 12,2 % припадає на міста, 87,8 % – на сільську місцевість. Виявлено нерівномірний розподіл прямих утрат по роках: максимум припадає на 1922 р. (54,4 %), на 1921 рік – 31,5, на 1923 р. – 14,1 %. Визначено, що статева структура втрат характеризується значною перевагою чоловічого населення: надлишок смертей у 1921–1923 рр. становить 555,9 тис. чоловіків і 379,9 тис. жінок (59,5 та 40,5 % відповідно). Отримано підтвердження, що найуразливішими під час соціальних катастроф є діти та особи похилого віку: на ці дві вікові категорії припало 54,4 % надлишкових смертей. З’ясовано, що втрати людності початку 1920-х років – це результат не тільки голодної трагедії, але й масових епідемій. Уперше в літературі визначено складові прямих втрат населення у 1921–1923 рр. від голоду (502,5 тис. осіб або 53,7 %) та епідемій (433,4 тис. осіб або 46,3 %). Також уперше оцінено непрямі втрати (дефіцит народжень), які становлять 1029,0 тис. Показано державну політику радянської влади щодо допомоги територіям України, що потерпали від голоду, яка вплинула на розмір демографічних втрат.


Дод.точки доступу:
Рудницький, О.П.; Кулик, Н.В.
Немає відомостей про примірники (Джерело у БД не знайдене)

Знайти схожі

6.


    Рудницький, О. П.
    Історична еволюція чисельності населення України у світлі теорії демографічного переходу [Текст] / О. П. Рудницький // Демографія та соціальна економіка. - 2020. - № 3. - С. 3-16
Рубрики: Населення--Чисельність--Еволюція
Анотація: Викладено основні результати наукової розвідки довготривалих змін чисельності людності України та компонентів її формування у глибокій історичній ретроспективі. Завдання статті - розширити уявлення щодо трансформаційних змін складових формування чисельності населення України як за статистичний час, так і у достатистичну еру вітчизняної історії. Демостатистичним підґрунтям дослідження є реконструйовані автором історичні ряди демографічної динаміки нашої країни, які вперше дали можливість відтворити реальну траєкторію кількісних змін населення України від початку нашої доби. Досліджено трансформацію показників відтворен- ня людності країни у контексті теорії демографічної модернізації та у порівнянні зі змінами аналогічних індикаторів в інших країнах Європи. Новизна: вперше з'ясовано, що загальний тренд у чисельності населення України упродовж тисячоліть був неоднозначним, особливо у минулому. Пертурбації (війни, голод, епідемії, природні катаклізми) зробили лінію тренду хвилеподібною; упродовж другого тисячоліття річні темпи приросту 150 разів опускалися нижче нульової позначки. Результати досліджен- ня дали змогу вперше здійснити коректну періодизацію демографічного й епідеміологіч- ного переходів: науково встановлено, що демографічний перехід бере свій відлік з серед- ини 1890-х років, а епідеміологічний - з середини 1920-х років. У ході аналізу встановлено, що демографічний розвиток України триває у руслі загальносвітових тенденцій демографічного переходу і під впливом національних відмінностей. Український шлях модернізації в ХХ ст. виявився дуже драматичним - наша країна з 1990-х років опинилася в авангарді держав, чиє населення скорочується і буде зменшуватись надалі. Специфіка динаміки демографічної модернізації в Україні у ХХ ст. полягає насамперед у тому, що вона, через багатомільйонну гекатомбу людських жертв, має деформований переривчастий характер, а останнім часом від бувається і демодернізація процесів відтворення населення нашої держави.

Немає відомостей про примірники (Джерело у БД не знайдене)

Знайти схожі

 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)