Василишин, Ігор.     Парадигма концепту «смерть» у ліриці О. Тарнавського (екзистенція та коекзистенція) [Текст] / І. Василишин // Слово і час. - 2022. - № 2. - С. 86-99. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Поети українські--Діаспора--Персоналії--Україна--США, 20 ст.    Українська література--Поезія Кл.слова (ненормовані): філософська лірика -- небуття -- екзистенціалізм Анотація: У статті розглянуто парадигму концепту “смерть” у ліриці Остапа Тарнавського, що є предметом художнього філософування та мистецьких інтерпретацій українського поета-емігранта. Досліджено, що лірика О. Тарнавського, у якій висвітлено проблеми людського буття, морально-психологічні аспекти кінцевості земного існування, засвідчує насамперед дуалізм поглядів Тарнавського-мислителя, котрий прагне осягнути смерть, з одного боку, як кінцевість людського буття-у-світі, що передбачає екзистенційну тривогу й трагічне усвідомлення її незворотності та, врешті, подолання страху смерті для досягнення автентичності існування, а з другого, — як коекзистенцію: співіснування зі смертю — провідником людини на шляху до вічності. Дод.точки доступу: Тарнавський, Остап Давидович (укр. поет, пер., літ. критик, журналіст, літературознавець, культ. діяч. Псевдоніми - Тарас Кульчицький, Лесь Юрчик. ; 1917-1992) \про твір\