Гладун, О. М.     Демографічні втрати України під час першого радянського голоду 1921–1923 рр. [Текст] / О. М. Гладун, О. П. Рудницький, Н. В. Кулик // Демографія та соціальна економіка. - 2019. - № 4. - С. 11-29. - Бібліогр. с. 26-29 (41 назва) Рубрики: Голодомори--Україна, 1921-1923 рр.    Смертність--Україна, 1921-1923 рр. Анотація: У першій половині ХХ століття Україна пережила три голоди. Найменш дослідженим у демографічному аспекті є голод 1921–1923 рр. Метою дослідження була оцінка демографічних втрат України у період голоду 1921–1923 рр. за причинами надсмертності, у поселенському розрізі і за статтю та віком. Представлено основні результати оцінки втрат людності УСРР унаслідок голоду 1921–1923 рр. Оцінювання втрат проведено на базі розробленої одним із авторів методології демографічної реконструкції. Перевагою цієї методології, не зважаючи на складність і трудомісткість, є те, що її використання убезпечує дослідника від суб’єктивізму, властивого обчисленням втрат людності за неповною інформацією з фрагментарних джерел. Було сформовано інформаційну базу, яка найадекватніше відновлює ряди динаміки показників чисельності, складу та руху населення за період 1920–1926рр. У ході укладання інформаційної бази оцінено якість статистичних даних та виконано відповідне коригування. Оцінювання демографічних утрат УСРР у 1921–1923 рр. здійснено у територіальних межах на дату перепису населення 1926 року. Вперше отримано оцінки втрат окремо для жителів українського міста та села за кожний рік голоду, за статтю та віковими групами. Оцінка прямих утрат (надсмертність) за весь період голоду становить 935,8 тис. осіб, із них 12,2 % припадає на міста, 87,8 % – на сільську місцевість. Виявлено нерівномірний розподіл прямих утрат по роках: максимум припадає на 1922 р. (54,4 %), на 1921 рік – 31,5, на 1923 р. – 14,1 %. Визначено, що статева структура втрат характеризується значною перевагою чоловічого населення: надлишок смертей у 1921–1923 рр. становить 555,9 тис. чоловіків і 379,9 тис. жінок (59,5 та 40,5 % відповідно). Отримано підтвердження, що найуразливішими під час соціальних катастроф є діти та особи похилого віку: на ці дві вікові категорії припало 54,4 % надлишкових смертей. З’ясовано, що втрати людності початку 1920-х років – це результат не тільки голодної трагедії, але й масових епідемій. Уперше в літературі визначено складові прямих втрат населення у 1921–1923 рр. від голоду (502,5 тис. осіб або 53,7 %) та епідемій (433,4 тис. осіб або 46,3 %). Також уперше оцінено непрямі втрати (дефіцит народжень), які становлять 1029,0 тис. Показано державну політику радянської влади щодо допомоги територіям України, що потерпали від голоду, яка вплинула на розмір демографічних втрат. Дод.точки доступу: Рудницький, О.П.; Кулик, Н.В. Немає відомостей про примірники (Джерело у БД не знайдене)