Борисенко, В. К.     Усні свідчення киян про геноцид 1932–1933 років: "Найбільше вмирали діти…" [Текст] / В. К. Борисенко // Народна творчість та етнологія. - 2018. - N 5(вересень-жовтень). - С. 17-27. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Голодомори--Спогади (іст.)--Україна, 1932-1933 рр.    Усна історія--Голодомори--Київ, місто (Україна), 1932-1933 рр. Анотація: У статті розкрито дії радянської влади щодо українського населення під час найбільшого злочину проти людства - Голодомору 1932–1933 років в Україні. Насильницьке винищування голодною смертю було скероване переважно на українське село, де тоді проживало понад 90 % українців. Селяни шукали порятунок у містах, але не знаходили його там через важкі економічні умови самих городян і політику влади. Посадовці не давали нещасним утікачам жодних шансів вижити. Надзвичайно багато постраждало дітей, про що свідчать архівні документи та джерела усної історії. Віднайдено нові архівні дані про створення спеціальних інтернатів (карантинів) для дітей-утікачів та їхню мученицьку смерть у цих закладах.